Українська жінка – візуальна художниця та педагог з глибоко гуманістичним баченням мистецтва, яка працює на стику творчості, освіти та емоційного зцілення. Її стиль є виразним, інтуїтивним і часто керується емпатичною педагогікою, в якій художній процес стає інструментом терапії та відновлення зв’язків. У своєму основному проєкті, Art Time Studio в Кишиневі, вона проводить громадські майстер-класи, присвячені соціальній інтеграції через мистецтво, орієнтовані на дітей, підлітків, батьків та освітян — як місцевих, так і біженців. Вона працює з акрилом, пастеллю, вугіллям та переробленими матеріалами, використовуючи змішану техніку, що заохочує свободу самовираження та особисте дослідження. Для української жінки мистецтво — це не лише засіб самовираження, а й процес внутрішньої та колективної реконструкції, де слів уже недостатньо. Вона бере участь в інтерактивних майстернях, місцевих виставках та міжнародних проектах у сфері художньої освіти.
Бачення: Мистецтво — це не лише самовираження, а й реконструкція. Там, де слова виявляються недостатніми, пензель відновлює втрачені зв’язки.
Українська жінка все своє життя була оточена кольорами. У місті Миколаїв, де вона роками викладала образотворче мистецтво, її майстерні були не просто навчальними приміщеннями, а святилищами вільного самовираження. Вона навчала дітей малювати від щирого серця, перетворювати свої емоції на форми, лінії та відтінки. Але в 2022 році, коли перші бомбардування потрясли місто, кольори замінилися сірим димом, чорно-білою невизначеністю та тривожним червоним кольором страху.
Вона покинула Україну разом із близьким родичем. Вона прибула до Молдови, в нове місце, де не мала нічого, крім своєї ідентичності: художниці, вчительки та сміливої жінки. Вона почала з нуля, без класу, без матеріалів, без художньої спільноти, яку втратила.
Перші місяці в Молдові були важкими. Українська жінка відчувала себе завислою в порожньому часі. Вона не мала плану, але мала гостру внутрішню потребу: відбудувати все заново. Не тільки для себе, але й для дітей навколо неї – дітей, які, як і діти в Миколаєві, несли в очах тишу травми в очах. Благато з цих дітей, самі біженці, несли невимовну травму. Вони потребували форми самовираження, яка не вимагала слів.
Українська жінка знала, що вона може запропонувати: мистецтво. Але їй потрібен був поштовх. Він прийшов у 2023 році, коли її обрали для участі в програмі UN Women’s SheLeads – ініціативі для жінок-біженців, яка поєднує психологічну підтримку, наставництво та навчання підприємництву. Для української жінки ця програма була більше ніж можливістю: це було відкриття себе заново.
За підтримки SheLeads українська жінка змогла отримати мікрогрант. Вона використала ці гроші не для себе, а для придбання матеріалів: полотен, фарб, мольбертів, столів і стільців для дітей. Вона орендувала невелике приміщення і заснувала Art Time Studio — творчу та освітню майстерню для дітей-біженців і молдовських дітей, де мистецтво стає терапією.
Art Time Studio — це не звичайна студія. Це місце, де біль перетворюється на колір, а тривога — на абстрактні форми. Українська жінка дає дітям свободу малювати без правил, зображати те, що вони відчувають, і висловлюватися через мистецтво. Вона вчить їх, що у творчості немає помилок і що кожна робота цінна, бо несе в собі частинку їхньої душі.
Коли майстерні почали приваблювати все більше дітей, до них долучилися і батьки. Не тільки українські, а й молдовські. Майстерня стала місцем зустрічі двох світів. Діти вчилися одне в одного, а українська жінка створювала спільні заходи, що заохочували до співпраці та інтеграції. Вона зрозуміла, що мистецтво не тільки лікує, а й об’єднує.
Незабаром українська жінка почала співпрацювати з іншими вчителями, як українськими, так і молдовськими. Вона організовувала невеликі заходи, виставки дитячих робіт, вечори малювання для батьків і навіть обмін кращими педагогічними практиками. Студія «Art Time» поступово стала живим культурним центром, де кожна лінія, намальована дитиною, ставала частиною колективної розповіді про стійкість.
Те, що почалося як особиста ініціатива, перетворилося на рух спільноти. Українська жінка не тільки повернула сенс своєму життю, але й створила простір, де десятки дітей знаходять свій голос. Вона перетворила травму на дію, втрату на творчість, а вигнання на новий початок.
Сьогодні українська жінка продовжує керувати Art Time Studio, бере участь у місцевих освітніх ініціативах і є активним голосом у мережах підтримки біженців. Її студію відвідують діти з різними історіями, але з однаковою глибокою потребою у безпеці, самовираженні та сенсі. І українська жінка, зі своєю терплячістю та ніжністю, дає їм саме це: простір, де їх бачать, чують і розуміють.
На основі загальнодоступних статей та інституційних публікацій:
– ООН Молдова
– ООН Жінки Європи та Центральної Азії
А тепер давайте поміркуємо над цією історією. Прочитайте наведені нижче запитання та спробуйте на них відповісти.
Уважно прочитайте кожне з 5 запитань і виберіть правильну відповідь із запропонованих варіантів.