Електронний каталог історій успіху українських жінок АУДІОВІЗУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО
Обличчя війни, Німеччина
Художній профіль
Українська жінка – українська художниця з Маріуполя. Перш ніж присвятити себе мистецтву, вона мала різноманітну кар’єру – викладала в університеті, працювала в банківській сфері, керувала компаніями і навіть займалася політикою. Проте живопис завжди був з нею. Вона вперше навчилася мистецтву портрета, вивчаючи обличчя Джонні Деппа, чиї мінливі образи у фільмах її зачарували.
Повномасштабне вторгнення Росії в 2022 році змусило Ірину переїхати до Мюнхена. Перші місяці вигнання були неймовірно важкими. Живопис став для неї способом впоратися з травмою і стресом. Вона почала створювати серію «Діти війни» — потужні портрети, які, як вона пояснює, не зображують конкретних дітей, а відображають емоції, які ми всі переживаємо: страх, надію, любов і розгубленість.
Бізнес-подорож
З того часу, як Ірина обрала мистецтво своєю життєвою місією, вона організувала близько 60 виставок в Україні, Європі, США та Китаї. Її роботи були представлені на великих аукціонах сучасного мистецтва в Лондоні та Нью-Йорку, а також в таких установах, як Верховна Рада України. Деякі з її картин зараз є частиною престижних приватних колекцій, зокрема колекції родини Енді Воргола.
У грудні 2019 року її робота «Скарбничка Рокфеллера» була продана на благодійному аукціоні за 800 000 гривень (близько 20 000 євро), а виручені кошти були спрямовані на придбання обладнання для дитячої онкологічної лікарні. За останні два роки вона зібрала понад мільйон гривень на благодійні цілі. Крок за кроком, завдяки виставкам, міжнародним контактам і рішучості, вона стала не тільки художницею, а й культурною дипломаткою України.
Українська жінка каже, що багато років тому вона навчилася малювати, створюючи портрети Джонні Деппа. У той час живопис був лише хобі поряд із зовсім іншим професійним життям: вона читала лекції в університеті, працювала банкіром, керувала різними компаніями і навіть була залучена до політики. Вона обрала Деппа як об’єкт для зйомки, тому що його екранне зображення сильно відрізняється від його реального вигляду, що спонукало її відобразити не лише його зовнішність, а й його емоції та енергію.
Пізніше вона відвідала концерт у Мюнхені, де він виступав, і побачила його зблизька, що надихнуло її на створення ще одного портрета. Після того, як вона опублікувала цю роботу, її придбало американське видавництво, що призвело до подальших виставок у Сполучених Штатах. Зрештою, друзі Джонні Деппа побачили картину та зв’язалися з нею, сказавши, що вона чудова, бо вона справді відображає його суть – те, чого, на їхню думку, не зробив жоден інший портрет.
Завдяки цьому вони познайомилися, і зустрічалися кілька разів. Вона описує його як скромного, вдумливого та надзвичайно цікавого, зазначаючи, що він активно займається благодійністю, ніколи не привертаючи до цього уваги. Вона також згадує його любов до живопису, гри на гітарі та співу. Від того моменту, як вона написала свій перший його портрет, до їхньої остаточної зустрічі минуло двадцять років.
Досягнення та вплив
Її серія «Діти війни» здобула міжнародне визнання і глибоко резонувала з європейською аудиторією. Одна з картин серії з’явиться на обмеженому тиражі німецької регіональної банкноти номіналом 50 євро в 2025 році, що є символом емоційної сили її мистецтва. Ця ж картина була зображена на обкладинці книги про Україну, написаної Едоардо Крісафуллі, директором Італійського інституту культури.
Українська жінка була нагороджена міжнародною премією «Культурна дипломатія». Вона стала справжньою амбасадоркою Маріуполя, свого зруйнованого рідного міста. Через свої виставки та присутність у ЗМІ вона розповідає про трагедію свого міста та стійкість українців. Вона наголошує, що мистецтво має продовжувати нагадувати світові про війну та її людські наслідки.
Як їй вдалося досягти такого успіху?
Американська мешканка пояснює, що її життєвий досвід схожий на прохання когось пройти її шляхом. Маючи досвід та знання в багатьох галузях, кар’єра художниці зрештою сформувала її як особистість. Озираючись назад, вона розуміє, що постійна праця була основою всього – через роботу життя приводить людей, які допомагають рухати справи вперед, і коли вона може допомогти іншим, вона це робить.
Вона зазначає, що багато її картин, особливо ранніх, були втрачені в Маріуполі. Вони зберігалися в приватних колекціях, зокрема одна, що висіла в кабінеті мера, і все це зараз зникло. До війни вона проводила виставки в Україні, де представники арт-ринку пропонували спільні проекти, що призвело до подорожей та виставок в Іспанії, Сполучених Штатах та інших країнах. Деякі з її робіт залишилися в Америці, за що вона вдячна сьогодні, оскільки це означає, що вони були збережені.
Вона також розповідає, що минулого року відвідала Всесвітній економічний форум у Давосі, представляючи благодійні організації. Там вона зустріла людей, які запропонували організувати виставку в Каннах, яка відбулася лише через місяць. Крок за кроком, каже вона, вона продовжує розповідати світові про Україну.
Джерела інформації
Засновано на опублікованих інтервʼю і звітах.
Питання для саморефлексії
А тепер давайте поміркуємо над цією історією. Прочитайте наведені нижче запитання та спробуйте на них відповісти.
- Як використання мистецтва українською жінкою з історії для подолання травми надихає вас знайти власний спосіб зцілення?
- Чого ви можете навчитися з рішучості української жінки з історії відновити свою кар’єру після того, як вона покинула Маріуполь?
- Як історія української жінки з історії показує важливість використання особистих талантів для допомоги іншим?
- Яким чином гордість української жінки з історіїза те, що вона представляє Україну за кордоном, надихає вас ділитися своєю культурою?
- Як подорож української жінки з історії мотивує вас продовжувати йти до своєї мрії, незважаючи на труднощі?
Питання для самоперевірки
Уважно прочитайте кожне з 5 запитань і виберіть правильну відповідь із запропонованих варіантів.